Форум главная страница
 
 
Застосування металевих пластинок при діафізарних переломах кісток

   У дрібних тварин (собаки, мавпи, кенгуру та ін.) набуті переломи поділяють на травматичні (механічні) та патологічні, що виникають внаслідок ураження кісток патологічними процесами (остеомієліт, пухлини тощо).
   Назву «відкритий» перелом вживають при порушенні цілісності шкіри, а «закритий», - коли цілісність шкіри збережена.
   Під час клінічного огляду виявляють укорочення кінцівки, гостру болючість і патологічну нерухомість, іноді крепітацію. Ці ознаки дозволяють без утруднень розпізнати перелом. При рентгенологічному дослідженні встановлюють діагноз і характер перелому.
   Переломи діафіза - Fracturae humeri - переважно зустрічаються в середній третині. При безпосередньому ударі виникають поперечні або осколкові переломи. При травмі ділянки ліктя - косі, при обертанні плеча - гвинтоподібні. Переломи os humeri можуть супроводжуватися пошкодженням нервів, особливо променевого, і судин.
   Найчастіше спостерігаються переломи ділянки діафіза Fracture ossis radii та Fracture ossis ulnae, рідше ізольовані. Ізольований перелом проксимальної частини діафіза ossis ulnae звичайно поєднується з вивихом caput ossis radii (рис. 1), а перелом із зміщенням у дистальній частині діафіза ossis ulnae - з підвивихом або вивихом нижнього кінця ліктьової кістки.
   Переломи обох кісток переважно зустрічаються на одному рівні - в середній третині передпліччя. При переломах обох кісток на різних рівнях найчастіше виникає перелом променевої кістки вище рівня перелому ліктьової. Уламки змішуються за довжиною, вбік, за віссю, а також з'являється пронація п'ястка.
   Fracturae ossis femoris виникають при ударі твердим предметом по кінцівці, під час аварій тощо. За локалізацією розрізняють переломи підвертальні, переломи у верхній (рис. 2), середній, нижній третині та надвиросткові; за характером - поперечні, косі та гвинтоподібні.
   При переломах верхньої та середньої третини стегнової кістки центральний уламок встановлюється в положенні відведення, згинання та зовнішньої ротації; периферичний - зміщується догори і розташовується ззаду від центрального уламка. При надвиростковому переломі відмічаються значні зміщення периферичного уламка назад. Виявляється укорочення та деформація стегна. У ділянці перелому визначається виражена болючість, патологічна рухливість, хрускіт кісток і припухлість через утворення гематоми та зміщення уламків. Необхідно виключити ушкодження магістральних судин і нервів.
   Переломи діафіза кісток гомілки (Fructurae ossium tibiae et fibulae) найчастіше виникають при прямому ударі, здавлені. Вони бувають поперечні, косі, гвинтоподібні та осколкові (рис. 3). При дослідженні відмічається зміщення за довжиною та ротація назовні периферичних уламків, виражена болючість і припухлість.
   Марна репозиція або інтерпозиція тканин зумовлювала нас до оперативного лікування переломів діафіза. Для цього ми застосовували пластини з нержавіючої сталі марки 12х18Н9Т за формою ригідні та фігурні.
   Операцію проводимо під загальною анестезією із застосуванням комбінації препаратів ketamin і xylasin у дозі відповідно 10 та 1 мг на 1 кг живої маси тіла з премедикацією атропіну в дозі 0,01 мг на 1 кг живої маси тіла.
   Операційне поле ретельно обробляємо (вистригаємо шерсть, голимо та обмиваємо шкіру з використанням мила, шкіру дезінфікуємо 70%-м етиловим спиртом і 5%-м спиртовим розчином йоду). Після чого операційне поле і тварину закриваємо стерильним простирадлом. Скальпелем гостро і тупо препаруємо тканини, максимально зберігаючи анатомічну цілісність м'язів, сухожиль і нервових стволів. Виходимо на місце перелому і 3%-м розчином перекису водню вимиваємо післятравматичну гематому. Для здійснення накісткового металоостеосинтезу оголюємо фрагменти кістки на відстані, достатній для розміщення пластинки; надкісницю (окістя) не відділяємо. Кісткові фрагменти встановлюємо у заданому положенні, домагаючись точного сполучання їх кінців. Приміряємо пластинку, укладаємо та прижимаємо й до кістки кісткоутримувачем. Почергово просвердлюємо через отвори пластинки обидва кортикальні шари кістки, потім вкручуємо гвинти спочатку до одного фрагмента, а потім до іншого; знімаємо кісткоутримувач. Упевнившись у міцності фіксації уламків і стійкості пластинки, обробляємо дно операційної рани 3%-м розчином перекису водню; поверхню пластинки і кістки - антибіотиком широкого спектра дії (рис. 4).
   Операційну рану закриваємо пошарово вузлуватими швами з кетгуту. Краї шкіри зшиваємо шовком вузлуватим або безперервним швом.
   Через 30-45 днів після операції настає функціональна придатність кінцівки. Дефект заповнюється рівномірною кістковою мозолею (рис. 5).
   За нашими спостереженнями, застосування надкісткового остеосинтезу з наступним повним знерухомлюванням кісткових фрагментів дає високий відсоток позитивних результатів. Первинне зрощення перелому є результатом прямого остеосинтезу. Воно супроводжується формуванням мінімального обсягу кісткової мозолі. Пластинку можна знімати через 60 днів після операції та попереднього рентгенологічного дослідження.
   Методика застосування металоостеосинтезу технічно нетрудомістка, вимагає суворого дотримання правил асептики, спеціального набору ортопедичних інструментів й її з успіхом можуть використовувати ортопеди ветеринарної медицини.

Рисунок 1    22К
Рис. 1
Рисунок 2    20К
Рис. 2
Рисунок 3    16К
Рис. 3
Рисунок 4    43К
Рис. 4
Рисунок 5    13К
Рис. 5
Большой рисунок открывается в новом окне

Андрій МАРУНЧИН, головний лікар ветеринарної медицини, Київський зоопарк



 
Другие интересные ресурсы
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика