Форум главная страница
 
 
Саккулоектомія у смугастих скунсів (Mephitis mephitis).
Анестезіологічне забезпечення.

А.А. Марунчин, канд. вет. наук, головний лікар ветеринарної медицини
О.А. Толстоухов, А.В. Шульга, В.В. Кобилінський, М.О. Сап’яненко, лікарі вет. мед.,

Аббасзаде Сеєдзавош Сеєдядоллах
, магістр, лікар ветеринарної медицини.

Ветеринарний госпіталь, Київський зоопарк, Україна


УДК: 619: 616-089.5/.8: 599:742.4

Постановка проблеми та актуальність досліджень. У зоопарках і приватних колекціях України в останні 10 років спостерігається зростання кількості утримання тхорів (Mustela putorius) і скунсів (Mephitis mephitis). Ці тварини належать до ряду хижих (Carnivora) родини куницеві (Mustelidae).

Відомо, що у всіх хижих тварин добре розвинені Sinus paranalis, однак, косметичну корекцію проводять у більшості випадків лише у скунсів. Остання у тхорів не завжди є доцільною.

Скунси, порівняно з тхорами, у стресових ситуаціях є більше схильними до виділення перианального секрету, що зумовлено природним захисним механізмом. Секрет може виприскуватися на відстань до 3-ох метрів, запах дуже різкий, неприємний. Самі ж анальні мішечки розташовані білатерально до дистального відділу intestinum rectum, а протоки відкриваються на межі M. sphincter ani externus зі слизовою оболонкою на позиціях, якщо умовно позначити, 3-ої та 9-ої годинникової стрілки.

За дослідженнями [1–6] відпрацьовані два способи резекції: внутрішньопротоковий (ductal technique) та позапротоковий (extraductal technique). У першому випадку операція здійснюється через виворіт і обводовий розтин слизової оболонки довкола отвору протоки, у другому – через розріз шкіри у перианальній ділянці. Автори рекомендують проводити операцію у віці 10 – 20 днів.

Підводячи підсумки огляду літератури видно, що внутрішньопротоковий спосіб загалом є короткотривалим, попереджує виділення секрету протягом всієї операції, однак, під час оперативного втручання пошкоджується анальний сфінктер, що може спричинити розвиток ряду післяопераційних ускладнень. При застосуванні позапротокового способу є ризик ятрогенних ускладнень. Також у своїх дослідженнях автори не висвітлюють особливості анестезіологічного забезпечення оперативних втручань, можливі ризики, реанімаційні заходи тощо.

Тому, метою нашого дослідження було здійснити апробацію хелабрунівської суміші для наркозу смугастих скунсів, визначити терапевтичну дозу препарату, розробити метод оперативного втручання, що запобігає масивному препаруванню тканин.

Матеріал і методи досліджень. Матеріалом для дослідження були одинадцять молодих тварин (5 – самців, 6 – самок) віком 30 днів (рис. 1,2).

Скунс смугастий, самець у віці 30 днів.	Самка у віці 25 днів.
Рис.1. Скунс смугастий, самець у віці 30 днів.
Рис. 2. Самка у віці 25 днів.

У зв’язку з анатомічними і фізіологічними особливостями тварин раннього віку (малі розміри тіла, маса тіла в середньому 400г та ін.), в передопераційний період були обмеження в проведенні загальноклінічного лабораторного обстеження, що включає загальний аналіз крові з формулою, біохімічне дослідження крові (білок та його фракції, білірубін, креатинін, сечовина, цукор та інші).

Інформацію про клінічний стан тварин отримували після проведення загального огляду, пальпації та аускультації. Дослідження кардіограми було ускладнено, оскільки при фіксації затискачів приладу до шкіри скунси починали сильно пручатися, що призводило до стресової тахікардії та артефактичних значень.

Анестезувальну суміш готували за загальноприйнятою методикою: 4мл 10%-го розчину кетаміну гідрохлориду додавали у флакон ромпуну, в якому утримувалося 500мг ксилазину гідрохлориду. Таким чином отримали концентрований робочий розчин, в 1мл якого було 100мг кетаміну та 125мг ксилазину. Препарат ін’єктували внутрішньом’язово інсуліновим шприцом.

Дозу для введення скунсів у наркоз підбирали орієнтуючись на власні дослідження неінгаляційного наркозу тхорів. Орієнтиром дозування слугувала маса тіла тварин.

Щоб визначити операційно-анестезіологічний ризик, застосували методику, яку використовують в гуманній анестезіології. За нашими дослідженнями вона придатна і у ветеринарній медицині. Інтерпретацію здійснили таким чином:

1. Оцінка загального стану тварини – задовільний (відсутність системних порушень і супутніх захворювань).

2. Оцінка обсягу і характеру операції – невелика операція на поверхні тіла.

3. Оцінка характеру анестезії – комбінований наркоз з використанням неінгаляційних засобів анестезії зі збереженням самостійного дихання.

4. Ступені ризику – помірний. Моніторинг анестезованих тварин включав дослідження серцево-судинної системи (частота серцевих скорочень та ритм серця, частота пульсу та його якість, фотоплетизмограма, електрокардіограма), системи дихання (частота та ритм дихання, оксигенація артеріальної крові), нервової системи, терморегуляції. Обстеження проводили клінічними та інструментальними методами. Для цього застосували стетофонендоскоп, електрокардіограф (прилад Heart Mirror 3D-VET), кардіоскоп-пульсоксиметр (прилад Heart Vision OXYVET).

Результати власних досліджень

Перед введенням у наркоз тварин не витримували на голодній дієті, за три години до початку проведення операції їх відлучили від самки.

Опираючись на дослідження неінгаляційного наркозу Хелабрунівською сумішшю у тхорів, першій тварині препарат ввели у дозі 0,05 мл/тв. Уведення в наркоз (індукція) тривало дуже швидко, через 1 хв зареєстрували хірургічну стадію наркозу. При цьому були добре розслаблені скелетні м’язи, частота серцевих скорочень й частота дихання залишалися у межах фізіологічної норми. Далі почали проведення оперативного втручання. Тварину поклали на живіт із розведеними назад кінцівками, при цьому асистент для рівноваги притримував її за хвіст. У застосуванні додаткових способів фіксації потреби не було. Перианальну ділянку підготували для операції (поголили шкіру й продезінфікували). За місцем випинання анального мішечка зробили прямий розріз шкіри довжиною 1см (рис. 3).

Обережно, тупо й гостро за традиційною методологією препарували підшкірно-жирову клітковину. Дотримувалися щадного режиму препарування, щоб максимально зберегти анатомічну цілісність м’язів ануса. Стінка мішечка зазвичай тонка та має блідо-жовтувате забарвлення, вона з’являється в поглибленні хірургічної рани у вигляді пухирця. На цей момент необхідно звернути увагу, оскільки пошкодивши його стінку, за оглядом літератури, продовження операції буде ускладнено забрудненням рани секретом. Далі препаруванням м’яких тканин досягали відокремлення мішечка, на проток накладали спочатку маленький гемостатичний затискач, а потім лігатуру ниткою 3–0, що розсмоктується (СИНТІЛ торгової марки «ІГАР»). Саме в цій ділянці стінка мішечка щільно прилягає до стінки прямої кишки і під час відокремлення м’яких тканин може виникнути ушкодження (перфорація) останньої. Між створеною лігатурою та затискачем ножицями здійснювали резекцію (рис. 4).

Ділянка оперативного доступу Виділення протоку залози
Рис. 3. Ділянка оперативного доступу
Рис. 4. Виділення протоку залози

Операційну рану тампонували, поверхню інстилювали новокаїн-гентаміциновим розчином у дозі 2-3 мл (5мл 0,5% р-ну новокаїну та 2 мл 4% р-ну гентаміцину сульфату). Рану не дренували, з’єднували краї шкіри вузловими швами з мінімальним натягуванням ниткою ДЕКСОН 3–0, яка розсмоктується. Таку ж процедуру провели з іншого боку.

Під час оперативного втручання здійснювали моніторинг, який включав контроль за серцево-судинною, дихальною, центральною нервовою системами та температурою тіла. Фізіологічні показники досліджували трьохкратно: на 5-ій, 35-ій та 70-ій хв хірургічної стадії наркозу (табл.1).

Таблиця 1. Моніторинг анестезованих тварин.

№ п/п
Кличка
Стать
Доза Хс,
мл
Індукція
Тривалість наркозу,
хв
SpO2,
%
Частота дихання,
хв
Частота пульсу,
хв
РТТ,
оС
1 Красавчик
>
0,05
1хв
75
92±1,9
54,3±2,5
120±2,9
35,7
2 Сеня
>
0,03
1хв 30с
77
95±1,9
50±1,16
113±2,1
35,8
3 Веня
>
0,05
1хв 20с
80
93±3,48
56±1,16
107±11,4
35,6
4 Маркіз
>
0,04
1хв 40с
73
91±2,1
51,3±1,5
109±5,2
35,7
5 Арчі
>
0,05
1хв 35с
76
93±2,32
52±2,32
116±4,8
35,6
6 Стрілочка
+
0,04
1хв 45с
88
91,3±2,1
52±1,9
102±8,7
35,7
7 Веточка
+
0,05
1хв 17с
85
94,3±2,5
51±1,7
108±1,9
35,7
8 Белочка
+
0,04
1хв 28с
81
94±2,7
60±1,16
108,3±4,8
35,6
9 Люся
+
0,05
1хв 50с
80
84±3,48
60±1,16
108±1,9
35,8
10 Агнеса
+
0,05
1хв 12с
87
97±1,16
51±1,7
120±2,9
35,6
11 Леді
+
0,05
1хв 37с
83
94±2,6
52±2,6
90±5,8
35,8

 

Датчик-кліпсу пульсоксиметра закріпляли до язика або м’якуша грудної кінцівки та досліджували показники частоти пульсу і сатурацію. Інформація на дисплеї приладу з’являлась через 2-3секунди й була безперебійною. Одержану інформацію частоти пульсу звіряли, підрахувавши пульс пальпацією (м’якушами пальців) на a. femoralis; ці показники збігалися. Пульс був ритмічний.

У всіх досліджуваних тварин амплітуда фотоплетизмографічної кривої була зниженою. Затискачі електрокардіографа фіксували на шкірі у ділянках ліктьових та колінних суглобів, попередньо намастивши їх гелем. Періодично записували кардіограму, отримані дані заносили до протоколів наркозу. Дослідженнями встановили зміни інтервалів PQ і ST, комплексу QRS у фізіологічних межах відповідно до зміни частоти серцевих скорочень (рис. 5). Окрім цього, стетофонендоскопом досліджували ритм серця і дихальні шуми. Тони серця були чіткі, систолічний гучніший порівняно з діастолічним.

Дослідження анестезованої тварини
Рис. 5. Дослідження анестезованої тварини

Частоту і глибину дихання визначали простим спостереженням за рухами грудної клітки. На початку хірургічної стадії виникало дис- та брадипное, а при поглибленні наркозу ритм дихання нормалізувався, фаза вдиху була коротшою за видих. Пульсоксиметрією було встановлено, що у деяких тварин показники SpO2 короткотривало знижувалися до 88%, що вказувало на виражену артеріальну гіпоксемію. У подальшому без застосування оксигенотерапії насичення артеріальної крові киснем відновлювалося до 90%. За весь період перебігу хірургічної стадії наркозу у всіх досліджуваних тварин слизові оболонки ротової порожнини залишалися світло-рожевими, перфузія становила 1-2 секунди.

У процесі здійснення операції під час хірургічної маніпуляції на м’яких тканинах відновлювальні реакції на больові стимули не реєструвалися, що вказувало на глибокий знеболювальний ефект анестезувальної суміші. Також підтримувалась стабільність структури дихального акту, ритму самостійного дихання та частоти серцевих скорочень. Тривалість оперативного втручання була в середньому 26,5 хв.

Після 20-ої хв перебігу глибокої стадії наркозу реєстрували спонтанну гіпотермію (норма 38,50С). У післяопераційний період до початку пробудження проводили зовнішнє зігрівання тварин шляхом утримання їх на електрокилимках.

Загоєння післяопераційної рани відбувалось первинним натягом, на 10-й день сформувався повноцінний рубець. Ускладнень з боку оперативного втручання не виникло. Шви антисептиком не обробляли, антибіотикопрофілактику не проводили.

Обговорення та висновки

Проведення саккулоектомії у скунсів є обов’язковою операцією при утриманні тварин в приватних колекціях, зоопарках, цирках. Секрет, який виділяється з перианальних синусів має нестерпно різкий, неприємний запах, що зумовлено захисною реакцією організму. Саме тому деякі автори рекомендують проводити операцію не у приміщенні, а на вулиці.

У порівнянні з іншими тваринами, у скунсів анальні мішечки значного розміру, тому і їх топографічне розташування легко визначити. Загалом операцію вважають не стерильною, оскільки перианальна ділянка забруднена патогенними мікроорганізмами. Для сприятливого перебігу регенеративного процесу необхідно ретельно підготувати ділянку оперативного втручання, препарування проводити в щадному режимі, зберігаючи анатомічну цілісність кровоносних судин і м’яких тканин. Такий метод операції запобігає раптовому розтину і розриву стінки мішечка, виключає виникнення ризиків післяопераційних ускладнень.

Отже, практичними дослідженнями встановлено, що спосіб хірургічної корекції Sinus paranalis не потребує масивного препарування тканин, чим і виключається ятрогенне ураження останніх. Також ми не спостерігали ушкодження анального сфінктера чи розвитку післяопераційного парапроктиту навіть без застосування антибіотикотерапії.

Щодо анестезіологічного забезпечення, застосувавши хелабрунівську суміш, відбулося сприятливе введення у наркоз, цілковите вимкнення свідомості й швидке досягнення хірургічної стадії. У період індукції такі ускладнення як блювання, регургітація, ларингоспазм, аритмія тощо не виникли.

Відпрацьована нами доза препарату 0,03–0,05мл скунса віком 30 днів (400–450г маса тіла) є ефективною, щоб утримувати тварину у глибокому наркозі до 80,5 хв.

Система дихання у тварин раннього віку родини куницевих має свої фізіологічні особливості. Дихальні шляхи вузькі, ніжна слизова оболонка багата на судини, легко вразлива, що зумовлює схильність до розвитку набряку і збільшує травматичність інтубації трахеї. Останню у нашому дослідженні ми не застосували, хоча у разі порушення спонтанного дихання або брадикардії введення інтубаційної трубки є ефективним стимулятором дихання і функції серцево-судинної системи. Стимуляція функції серця була зумовлена підвищенням рівня катехоламінів під впливом кетаміну.

Оптимізація анестезувальної суміші зумовлена високою концентрацією кетаміну і ксилазину. Останній володіє центрально- міорелаксуючим ефектом, що пов’язаний з пригніченням полісинаптичних спінальних рефлексів.

Фотоплетизмографічна крива відображає об’ємну пульсацію артеріол, чим і характеризує периферійний кровотік. У всіх досліджуваних тварин реєстрували зниження амплітуди ФПГ, що є ознакою периферійної вазоконстрикції та зменшення ударного об’єму серця. Таким чином, у багатьох клінічних ситуаціях можна суб’єктивно охарактеризувати рівень артеріального тиску, але у нашому випадку у скунсів виникла спонтанна гіпотермія у зв’язку з блокадою центру терморегуляції, що ймовірніше і було причиною порушення периферійного кровообігу. Зовнішнім зігріванням тіла тварин нормалізували температуру. Окрім цього, клінічний стан можна стабілізувати підшкірним введенням підігрітих розчинів.

Пробудження оперованих тварин від наркозу відбувалося спокійно, поступово відновилась рефлекторна чутливість. Збудження, галюцинаторний синдром, блювота, розлади функції дихання та інші побічні реакції загальної анестезії не виникли.

У разі тривалого перебігу глибокого наркозу або виникненні ускладнень можна застосувати реверсію (нейтралізувати дію ксилазину) шляхом введення антиседану (атипамезоль гідрохлорид 200мкг/кг м.т.). У такому випадку пробудження настане протягом 10-ти хвилин. Клінічно можуть проявитися: збудження, тахіпное, підвищений тонус скелетних м’язів, порушення координації.

Описана методика анестезіологічного забезпечення та оперативного втручання є ефективною, безпечною і може бути рекомендована для застосування в практиці ветеринарної хірургії диких тварин. Оскільки анестетики негативно впливають на центр терморегуляції гіпоталамуса, в передопераційний період необхідно передбачити заходи профілактики гіпотермії та інтенсивної терапії при її виникненні.

 

Література
1. Coleman NC: A technique for descenting ferrets // Vet Med Small Anim Clin 77:403-405, 1982.
2. Creed JE: Anal resection in the ferret // Bojrab MJ (ed): Current Techniques in Small Animal Surgery 2nd ed. Philadelphia, Lea & Febiger, 1983, pp 526-528.
3. Fowler ME: Descenting carnivores // Fowler ME (ed) Zoo and Wild Animal Medicine 2nd ed. Philadelphia, WB Saunders Co, 1986, pp 807-809.
4. Fox JG: Anesthesia and surgery // Biology and Diseases of the Ferret. Philadelphia, Lea & Febiger, 1988, pp 289-302.
5. Randolph RW: Anal sacculectomy in the pet ferret // Bojrab MJ (ed): Current Techniques in Small Animal Surgery 3rd ed. Philadelphia, Lea & Febiger, 1989, pp569-572.0
6. Vittorio Capello: Sacculectomy in the Pet Ferret and Skunk // Presented at 2005 International Conference on Exotics.

Резюме

Саккулоэктомия у полосатых скунсов (Mephitis mephitis). Анестезиологическое обеспечение.

В статье впервые в Украине детально описано методологию хирургической коррекции Sinus paranalis у полосатых скунсов. Отображены результаты общей анестезии животных хеллабруновской смесью. Сделаны выводы и рекомендации для практической анестезиологии и хирургии ветеринарной медицины диких животных.

Summary (Resume)

Sacculoectomy in the Skunk (Mephitis mephitis). Anesthetic provision.

First in Ukraine the methodology of surgical correction of sinus paranalis in the skunk is described in the article in detail. The results of general anesthesia of the animals with the Hellabrunn mixture are represented. Conclusions and recommendations for practical anesthesia and surgery of wild animals in veterinary medicine are made.



 
Другие интересные ресурсы
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика