Форум главная страница
 
 
НАРКОЗ ОЛЕНІВ ДАВИДА (Elaphurus davidianus) В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

А.В.Шульга, лікар вет. медицини, Київський зоопарк здобувач, Луганський національний аграрний університет


УДК 619:616.071.8.001.55:599.735.31

Вперше в Україні методично досліджено перебіг загальної анестезії та моніторинг оленів Давида, охарактеризовано періоди знерухомлення, описано лікувальну тактику при ряді захворювань. Методом пульсоксиметрії визначено не тільки показники SpO2, але й виконано інтерпретацію форми та амплітуди фотоплетизмограми.

Фактично всі види оленів чутливі до стресу, внаслідок якого, зазвичай, виникають травми різного ступеня складності, ускладнення серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, порушення терморегуляції тощо [1-3].

Проведення ветеринарних процедур у оленів Давида (фіксація, взяття крові, хірургічне лікування, ідентифікація) завжди пов’язано з труднощами. Ці тварини не приручаються, лякливі, сильні, добре орієнтуються в місцях утримання, розрізняють смаки, а також їх вкрай важко зафіксувати фізичними методами. Маса тіла дорослих особин становить 150–215кг, довжина тіла 2,2метри, а висота у холці в середньому 1,5м.

Вид тварин, олень Давида, занесений до міжнародної Червоної Книги та має статус на межі зникнення. Зважаючи на те, що ці тварини збереглися та існують лише у зоопарках (заповідниках), кожен випадок їх захворювання вивчається та досліджується всебічно. Організовуючи надання лікувальної допомоги, необхідно завжди звести до мінімуму стресові фактори і в той же час забезпечити максимальну безпеку для людей [2,3].

Метою нашого дослідження було: практично провести апробацію визначеної дози Хелабрунівської суміші для наркозу дорослих тварин (хірургічне лікування) в умовах зовнішнього вольєру, дослідити перебіг стадій наркозу, визначити тривалість періодів загальної анестезії (індукції, больової толерантності, відновлення), дослідити вплив анестезувальної суміші на гемодинаміку, параметри дихання, терморегуляцію, застосувати реверсію наркозу.

Матеріал і методи досліджень. Матеріалом для дослідження були три самки оленя Давида віком від 12 до 20 років. Тварин вводили в наркоз з метою хірургічного лікування (Лорена, 1995 р.н., – патологія пологів, поперекове положення плода зі спинним предлежанням; Красуня, 1987 р.н., – фібродерматоміксома; Марта, 1996 р.н., – Inversio et prolapsus uteri).

У дослідженнях застосували наступні неінгаляційні анестетики: Rompun® TS 500 Bayer Vital GmbH, Ketamidor® 10 % Richter pharma ag. Для реверсії наркозу – Antisedan Pfizer GmbH.

Хелабрунівську суміш готували наступним шляхом: 4 мл 10%-ого Ketamidor (400 мг кетаміну) вводили у флакон з порошком Rompun, в якому утримувалось 500 мг ксилазину. Після змішування обох препаратів протягом декількох хвилин легким похитуванням флакону досягали повного розчинення. Отримали висококонцентрований розчин ксилазину з кетаміном. В 1 мл приготовленої суміші утримувалось: 125 мг ксилазин і 100 мг кетамін.

Щоби досягнути “фактору поширення”, тобто збільшити проникність тканин та поліпшити рух між тканинних рідин в ділянці ін’єкції суміші, у кожен шприц додатково додавали 20 ОД гіалуронідази (Лідаза).

Анестезувальну суміш ін’єктували дистанційно “літаючими” шприцами об’ємом 5,0 мл, духовою трубкою TELINJECT. Відстань до тварин становила від 5 до 10метрів.

При дослідженні стадій та періодів наркозу вираховували: тривалість введення в наркоз (індукція), хірургічну стадію наркозу (больова толерантність), пробудження (відновлення).

У безпосередньому контакті з тваринами моніторинг здійснювали лише в той час, коли вони знаходилися в хірургічній стадії наркозу (ХСН). Дослідження проводили загально-клінічними методами, а також за допомогою діагностичних приладів.

Частоту серцевих скорочень та серцевий ритм визначали методом пальпації ділянки серця, аускультацією тонів серця, електрокардіографією (приладом Heart Mirror 3D-VET), пульсоксиметрією (приладом Heart Vision OXYVET) [4,5].

Перфузію тканин оцінювали натисненням пальцем на ясна та реєстрували час наповнення капілярів кров’ю.

Частоту дихання та її глибину контролювали шляхом спостереження за рухами грудної клітки, аускультацією стетофонендоскопом визначали характер і силу шумів; пульсовою оксиметрією досліджували ступінь насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем (SpO2) [4,5].

Глибину анестезії встановлювали шляхом тестування на наявність та активність поверхневих та глибоких рефлексів при больових подразненнях. Під час оперативного втручання досліджували стан зіниць (реакція на світло), рогівковий рефлекс, шкірні рефлекси у рефлексогенних ділянках, реакцію тканин на больові стимули, зміни частоти дихальних рухів та частоти пульсу.

Терморегуляцію досліджували методом ректального вимірювання під час усього періоду больової толерантності.

Показники частоти пульсу, амплітуду та форму фотоплетизмограми (ФПГ), перфузію, частоту спонтанного дихання, сатурацію, ректальну температуру тіла реєстрували кожних 10 хв.

Результати досліджень.

Перед введенням у наркоз тварин не витримували на голодній дієті, оскільки склались клінічні ситуації, які потребували невідкладної лікувальної допомоги.

Перша тварина “Лорена”. Загальний клінічний стан тварини до застосування загальної анестезії був незадовільний внаслідок довготривалих патологічних пологів (понад 24 години).

У період індукції вже на 3-й хв, після ін’єкції Хелабрунівської суміші, реєстрували атаксію та легкий седативний ефект. До 8-ої хв тварина стояла, не була здатна здійснювати рухи, похитувалась, а на 10-й хв лягла на живіт. На 12-й хв дистанційно визначили, що больові рефлекси відсутні повністю, дихання поверхневе, змішаного типу, брадипное. Очні яблука опущені до низу, рогівковий рефлекс значно пригнічений.

У хірургічній стадії наркозу протягом 40 хв надавали акушерську допомогу. Застосували гачки та щипці, якими плоду надали тазове передлежання. Потім виконали фетотомію. На 35-й хв тривалості ХСН відмітили початок відновлення реакцій на больові стимули, тому у яремну вену додатково ввели 100 мг кетаміну.

Для реверсії наркозу на 57-й хв тривалості ХСН внутрішньом’язово ін’єктували антиседан у дозі 0,25 – 0,3 мг/кг м.т. Протягом наступних 14-ти хв поступово відновились рефлекторні реакції, збільшилась ЧД, тварина швидко піднялась на кінцівки та почала рухатись по вольєру. Орієнтація в просторі повернулася до норми.

Друга тварина “Красуня”. Проведення загальної анестезії ускладнювалось тим, що навколишня температура складала мінус 8 0С та був сильний вітер. Підготовку до проведення процедури медикаментозного знерухомлення виконували клопітливо, оскільки у вольєрі були відсутні зелені насадження і тварина легко помічала зміни навкруги вольєру (скупчення людей та ін.), що і викликало у неї стресові реакції (біг по вольєру, дефекація, тахіпное).

Необхідно було замаскуватись поряд з годівницею. Лише через 40 хв самка оленя підійшла на відстань приблизно сім метрів. Постріл “літаючим” шприцом виконали вдало, анестезувальна суміш була ін’єктована в м’язи шиї, після чого тварина почала здійснювати біг по вольєру, доки шприц не випав з тіла. Індукція тривала 13 хв. У цей відрізок часу вже на 4-й хв самка не могла рухатись, стояла з розставленими грудними кінцівками, голова була опущена донизу, що вказувало на поверхневий ступінь транквілізації. На 8-й хв вона похитуючись лягла на живіт. На відстані можна було визначити те, що присутнє дис- та тахіпное. Поступово голова опустилась на сніг, настала міорелаксація. На 13-й хв клінічним дослідженням тварини було встановлено: дис- та брадипное, реакції на больові стимули у рефлексогенних ділянках відсутні повністю, очні яблука опущені донизу, язик розслаблений, гіперсалівація, рогівковий та повіковий рефлекси значно пригнічені, перфузія тканин – 4 секунди.

Упродовж 50-ти хв проводили видалення пухлини м’яких тканин, розташованої в лобній ділянці голови. Застосували високочастотний електрохірургічний прилад ЕХВА-350М/ 120Б “Надія-2”. Гемостаз по ходу операції проводили кровозупиняючим пінцетом. За допомогою пристосованої парасольки запобігли потраплянню снігу в електромережу. Профілактику гіпотермії забезпечили зігріванням периферичних частин тіла гумовими грілками (рис.1,2).

Видалення пухлини. Проведення пульсоксиметрії.
Рисунок 1. Видалення пухлини.
Рисунок 2. Проведення пульсоксиметрії.

Для реверсії наркозу на 60-й хв ХСН застосували антиседан у дозі 0,25 мг/кг м.т. Протягом 5-ти хв поступово відновились рефлекторні реакції, реєстрували тахіпное, після чого тварина підвелась на кінцівки та почала бігти по вольєру.

Третя тварина “Марта”. Загальний клінічний стан тварини був незадовільний, оскільки вона страждала від післяпологового вивороту та випадіння матки.

Самка була збуджена, спостерігалися часті потуги, із зовнішніх статевих органів виступала грушоподібної форми матка, яка кровоточила. Ускладнювалась ситуація тим, що тварина лягала та швидко підіймалась (як при коліках), травмуючи при цьому об грунт вольєру випавшу матку.

Ін’єкцію Хелабрунівської суміші виконали на відстані до тварини 10 метрів. Реакція на “літаючий” шприц під час введення препарату не проявилась. Період індукції тривав 15 хв. Поступово ознаки больового синдрому зникли, на 7-й хв виникла атаксія і тварина почала спотикатись. На 12-й хв лягла на живіт, дихання стало глибоким, переривчастим, частим. На 15-й хв знаходилась в лежачому боковому положенні, рефлекторні реакції на больові стимули були відсутні повністю, очні яблука опущені донизу, присутнє дис- та тахіпное.

Упродовж 45-ти хв виконували оперативне лікування. Всю поверхню матки обмили теплим водним розчином Йодобаку 1:100. Некротичні та травмовані ділянки тампонували крапчастим методом серветками, змоченими 5%-им спиртовим розчином йоду. Силою трьох людей припідняли круп тварини. Випавшу матку забинтували по направленню від верхівки до вульви та мануальним методом поступово вдавили в тазову порожнину. При поверненні органу в таз, бинт знімали. Потім утримували рукою ще протягом 15 хв. У порожнину вклали 5 гемостатичних серветок та 5 вагінальних (медичних) супозиторіїв, які містять метронідазол. На вульву наклали шви з хромованого кетгута № 6.

На 50-й хв перебігу ХСН внутрішньом’язово ввели антиседан у дозі 0,25 мг/кг м.т. Протягом 10 хв тварина вже нормально рухалась у вольєрі, орієнтація в просторі була не порушена.

Таблиця 1 – Тривалість періодів загальної анестезії

Показники Лорена Красуня Марта
Індукція
12 12 15
Больова толерантність
57 60
50
Відновлення
14 5 10

Таблиця 2 – Клінічні показники оленів у ХСН

Показники Лорена Красуня Марта
Частота пульсу за 1 хв
96,4 ± 1,95 96 ± 1,5 91,8 ± 1,85
Перфузія тканин, с
3 3 4
Частота дихання за 1 хв
18,8 ± 0,65 19,4 ± 2,95 19,4 ± 0,55
SpO2 , % 94 ± 1 76,8 ± 2,15 90,6 ± 0,7
Ректальна температура тіла, 0С 38,5 ±0,03 38,3 ± 0,2 38,6 ± 0,03

Обговорення. Трьом досліджуваним тваринам ін’єктували однакову дозу Хелабрунівської суміші – 2,3 мл - не зважаючи на те, що вага тварин відрізнялась приблизно на 15 – 20 кг. При цьому індукція тривала від 12 до 15 хв. Звертає увагу на себе той факт, що провести ін’єкцію тварині на близькій відстані у більшості випадків досить складно, оскільки олені Давида надто лякливі і обережні. Необхідно бути терплячим, не поспішати, інколи замаскуватися для того, щоб зробити влучний постріл “літаючим” шприцом.

Анестезувальна суміш виявилась високоефективною як засіб седативної премедикації, так і як анестетик, яким можна ввести тварину у глибоку (хірургічну) стадію наркозу. Період індукції тривав рівномірно, минаючи стадію збудження, що мало велике значення при наданні екстреної хірургічної допомоги. Наші хвилювання були з приводу недотримання голодної дієти перед введенням оленів у наркоз, адже великі дози ксилазину (?2-агоніст) викликають у тварин з багатокамерним шлунком атонію кишечника та тимпанію. Аналізуючи перебіг анестезії та спостереження за тваринами після проведених операцій було встановлено, що тимпанія не виникла. Ймовірніше на позитивний результат впливає синергетичний ефект препарату та швидка резорбція від доданого додатково у суміш ферменту гіалуронідази, чим і досягається короткотривала індукція. Застосувавши антиседан (антагоніст ?2-адренорецепторів), дія ксилазину нейтралізувалась.

Звертає увагу на себе те, що на фоні сильного збудження внаслідок больового синдрому вдалось швидко досягнути загальної транквілізації та знеболення. Сприяє цьому також швидка проникність кетаміну та ксилазину крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Не зважаючи на важкий клінічний стан досліджуваних тварин, перебіг хірургічної стадії наркозу був стабільним. Частота пульсу залишалась на верхній межі норми або він був дещо підвищений, ритмічний. Це вказує на те, що один із компонентів анестезувальної суміші (кетамін) у високій концентрації має стимулюючий вплив на кровообіг, тобто збільшує частоту пульсу. Підтримання функції серця також, на нашу думку, було зумовлене підвищенням рівня катехоламінів під впливом препарату. Оптимізацію наркозу забезпечувала висока доза ксилазину, який, в свою чергу, зняв відчуття напруги скелетних м’язів, що пояснює вибіркову дію активної речовини препарату на викликані потенціали як в таламічних утвореннях, так і в лімбічній системі. Так само ксилазин пригнічує збудливість аферентних і еферентних систем головного мозку, що забезпечує захист організму від больового синдрому.

По амплітуді ФПГ орієнтувались про артеріальний тиск. Амплітуда ФПГ залежить від тонусу мікросудин та ударного об’єму серця. У всіх тварин відмічали зниження хвиль, що вказувало на периферичну вазоконстрикцію та розвиток артеріальної гіпертензії. Цікаво, що у багатьох видів тварин на ФПГ у нормі на низхідному коліні кожної хвилі помітно вирізку – дикротичну інцізуру, яка відповідає закриттю клапану аорти, а в нашому дослідженні вона була відсутня. На що це вказує? Можливо на фізіологічні особливості оленів або високий артеріальний тиск. Принципову можливість диференціювання приладом ще не розроблено.

Всі досліджувані тварини у хірургічній стадії наркозу дихали самостійно атмосферним повітрям. У них реєстрували тахіпное, а в окремих моментах виникало диспное, яке не мало клінічного значення під час перебігу анестезії. У “Красуні” на початку ХСН виникло короткотривале брадипное, яке поступово при поглибленні наркозу перейшло в тахіпное. Також у цієї тварини реєстрували порушення оксигенації артеріальної крові, показники сатурації становили 76,8 ± 2,15 %, тобто виникла глибока гіпоксемія. Для того, щоб впевнитись у тому, що гіпоксемія зумовлена гіповентиляцією, ми викликали збільшення частоти дихальних рухів шляхом механічного подразнення потужних рефлексогенних зон гортані, при цьому рівень SрО2 на короткий відрізок часу збільшувався. Тому причиною гіпоксемії, на нашу думку, була саме гіпервентиляція, яка виникла у переднаркозний період. Колір слизових оболонок ротової порожнини залишався блідо-рожевого кольору, що не вказувало на гіпоксемію.

Відомо, що негативний вплив ?2-агоністів на організм проявляється розладом функції центру терморегуляції гіпоталамуса. Оленів вважають особливо чутливими тваринами щодо розвитку злоякісної гіпертермії. Однак, в наших дослідженнях внутрішня температура тіла залишалась в межах фізіологічної норми незважаючи на те, що тварини були уражені захворюваннями, які супроводжуються гіпертермією. Клінічний випадок з “Красунею” був показовий в плані ефективності інтенсивної терапії, а саме щодо зігрівання тіла та корекція внутрішньовенним введенням підігрітого розчину Рінгер-Локка.

Після закінчення проведеного хірургічного лікування внутрішньом’язово ін’єктували антиседан у дозі 0,25 мг/кг м.т. (5,0 мл). Виходили з вольєру, а спостереження проводили на відстані п’яти метрів. Протягом декількох хвилин у тварин реєстрували відновлення та активізацію рефлексів. Відмічали кліпання повіками, очні яблука повернулись у нормальне положення, дихальні рухи ставали глибшими, рівномірними, проявилось фиркання, ковтання. Тварини поступово лягали на живіт, піднімались на кінцівки та починали рухатись у вольєрі. Дискоординації ми не відмічали, орієнтація була не порушена.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

1. Результати досліджень доводять, що олені Давида надто лякливі тварини, яких складно відловити фізичними методами. Спроби виконати механічну фіксацію спричинять самотравматизацію та загибель.

2. У переднаркозний період необхідно забезпечити відсутність стресових подразнень (зайвий шум, скупчення людей, різка зміна обстановки навкруги вольєру тощо), які можуть злякати тварину.

3. Дозою 2,3 мл Хелабрунівської суміші можна ввести тварину у ІІІ стадію наркозу для проведення операцій великого обсягу або травматичних. Індукція короткотривала, без клінічних проявів стадії збудження, період больової толерантності прогнозований.

4. Анестезувальна суміш володіє гранично допустимим наркотичним гальмуванням життєво важливих функцій організму та не має значного токсичного впливу. Забезпечує якісну аналгезію, міорелаксацію, анестезію до 60 хв.

5. Пробудження тварини настає поступово, що дає можливість анестезіологу відповідно до клінічних симптомів та за допомогою приладів вчасно виявити період відновлення.

6. Метод пульсоксиметрії став незамінним для виявлення гіпоксемії, особливо при роботі з анестезованою твариною у вольєрі при різних погодних умовах. Також за допомогою приладу дослідженням ФПГ, її амплітуди та форми можна орієнтуватися про артеріальний тиск, тонус мікросудин, периферичний кровообіг.

7. Для пролонгування наркозу можна застосувати 1/3 кетаміну від первинно введеної дози препарату.

8. Цінним з анестезіологічної точки зору є можливість реверсії наркозу, коли дія наркотичного препарату припиняється протягом декількох хв. і тварина здатна повністю відновитись за короткий відрізок часу.

Перспективою наступної роботи є застосування інгаляційного наркозу попередньо індукованим тваринам Хелабрунівською сумішшю для різноманітних довготривалих ветеринарних маніпуляцій, спрямованих не тільки на хірургічне лікування, але й на процедури, що пов’язані з репродуктологією.

Література
1. Іздепський В.Й., Марунчин А.А., Шульга А.В. та ін. Іммобілізація оленів кетамін-ксилазином (хелабрунівською сумішшю) – вплив на якість анестезії, кардіоваскулярну та дихальну системи // Вет. медицина України. – 2006. – № 2. – С. 27 – 28.
2. Hans-Heinrich M.Hatlapa, Henning Wiesner. Die Praxis der Wildtier – immobilization. – Hamburg und Berlin:Verlag Paul Parey, 1982. – 96 p
3. Goltenboth R., Heinz – Georg Klos Krankheiten der Zoo und Wildtiere. – Berlin: Blackwell Wissenschafts – Verlag, 1995. – 602 p.
4. Марунчин А.А., Іздепський В.Й. Застосування пульсоксиметрії для моніторингу загальної анестезії диких тварин //Вісник Полтав. держ. аграр. акад. – 2005. – № 1. – С. 65 – 68.
5. Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. та ін. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин // Біла Церква, 2004. – 608 с.

Наркоз оленей Давида (Elaphurus davidianus) в полевых условиях.

А.В. Шульга

Впервые в Украине исследовано прохождение общей анестезии и мониторинг оленей Давида, дана характеристика периодов обездвиживания, описана лечебная тактика при некоторых заболеваниях. Методом пульсоксиметрии изучены не только показатели SpO2 но и выполнена интерпретация формы и амплитуды фотоплетизмограммы.

Anaesthesia of Davids deer (Elaphurus davidianus) under the field conditions.

A. Shulga

For the first time in Ukraine the course of general anaesthesia and monitoring of the deer were investigated methodically, the periods of anaesthesia were characterized, medical tactics of different diseases was described. Indices of SpO2 and the interpretation of the form and amplitude of photoplethysmogram were carried out by the method of pulsoxymetry.



 
Другие интересные ресурсы
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика