Форум главная страница
 
 
Загальна анестезія антилоп Нільгау (Boselaphus tragocamelus) в умовах Київського зоопарку

Олексій Толстоухов, здобувач, Луганський НАУ
Анатолій Шульга, здобувач, Луганський НАУ
Андрій Марунчин, кандидат ветеринарних наук, Київський зоопарк
Віталій Іздепський, доктор ветеринарних наук, професор, Луганський НАУ
Володимир Левченко, академік УААН, доктор ветеринарних наук, Білоцерківський ДАУ
Сеєдзавош Аббасзаде, магістр ветеринарної медицини, Київський зоопарк

УДК: 619:636.1:616-001.4:002.3:089:615.246.2:276

Постановка проблеми та актуальність досліджень. Антилопи Нільгау належать до загону Artiodactyla, родини Bovide – порожнисторогі [1]. Це великі індійські антилопи, які у природних умовах мешкають у рідколіссі, уникаючи густих заростей. Вони утримуються в багатьох зоопарках Європи, чим збагачують їхні колекції. За типом нервової системи досить лякливі, легко піддаються стресу, що значно утруднює і навіть унеможливлює клінічне дослідження, виконання хірургічного лікування, щеплення, ідентифікацію мікрочипом без застосування загальної анестезії. Фіксація тварин фізичними методами призводить, як правило, до самотравмування, виникнення стресової злоякісної (летальної) гіпертермії [2, 3], а також підвищення ризику травмування людей, оскільки антилопи найчастіше рятуються втечею.

В Україні у ветеринарній літературі не представлена інформація про анестетики та анестезувальні суміші, методи їх застосування для загального знеболювання антилоп, як і для багатьох видів диких парнокопитних тварин. У матеріалах зарубіжної ветеринарної літератури останнього десятиліття наведено багато даних щодо клінічного досвіду в анестезії антилоп [2, 4, 5], однак не всі результати дають відповіді на практичні питання, а саме: нечітко визначені дози наркотичних засобів; не відображені конкретні схеми та дія наркозу у тварин родини Bovide різних вікових груп; не повною мірою досліджені фізіологічні показники кардіоваскулярної та дихальної систем організму в глибокій стадії наркозу.

Мета та завдання роботи – вивчити ефективність застосування анестезувальних сумішей (АС) для загального знеболювання антилоп Нільгау, дослідити перебіг періодів загальної анестезії, проаналізувати вплив анестетиків на життєво важливі системи організму (кардіоваскулярну та дихальну), застосувати неінвазивні методи діагностики (ЕКГ, пульсоксиметрію, термометрію).

Матеріал та методи досліджень. Матеріалом для досліджень були антилопи Нільгау Київського зоопарку в кількості 15-ти тварин (5 самок та 10 самців), яким проводилась загальна анестезія у період 2002 – 2006 рр. через виробничу необхідність (завантаження тварин у транспортні клітки для перевезення в інші зоопарки, виконання хірургічного лікування, відловлювання з території зоопарку).

Застосовували три види анестезувальних сумішей:

перша група (n=5; 2 самки, 3 самці) – кетаміну гідрохлорид – 5 мг/кг і ксилазин – 3 мг/кг маси тіла;

друга група (n=5; 2 самки, 3 самці) – “хелабрунівська суміш” (1 мг/кг кетаміну гідрохлориду і 1,25 мг/кг маси тіла ксилазину) в дозі 0,01 мл/кг;

третя група (n=5; 1 самка, 4 самці) – іммобілон (еторфіну гідрохлориду – 0,02 – 0,03 мг/кг + ацепромазину малеату – 0,1 мг/кг) і ксилазин – 0,05 – 0,1 мг/кг маси тіла.

12 антилоп перед загальною анестезією витримували на голодній дієті понад 24 год, водної дієти не дотримувались. Три антилопи анестезували без дотримання дієти, оскільки складались обставини, котрі потребували негайного введення тварин в наркоз (відловлювання з території зоопарку, хірургічне лікування).

АС ін’єктували дистанційним методом, внутрішньом’язово у ділянку шиї, плеча або стегна. Застосовували духові трубки фірми “Telinject” діаметром 14,2 і 16 мм, довжиною 1,2 і 2 м та “літаючі” шприци об’ємом 3,0 і 5,0 мл, діаметр голки 1,2 мм, довжина – 38 мм. Вага “літаючого” шприца, наповненого анестезувальною сумішшю, складала для 5,0 мл – 11,1 г , а 3,0 мл – 8,0 г.

Необхідну дозу АС визначали на відстані до антилоп, беручи до уваги приблизну масу тіла тварин, вік, темперамент і загальний стан. Перед процедурою анестезії досліджувану тварину відокремлювали від загальної групи у денник приміщення антилопнику, а декілька – анестезували в польових умовах. Зовнішня температура навколишнього середовища під час виконання досліджень коливалася в межах від + 10 до + 28°С.

Моніторинг кардіоваскулярної, дихальної і центральної нервової систем та температури тіла [6, 7] проводили в період толерантності [8, 9], коли тварина знаходилась у ІІІ стадії загального наркозу.

Частоту серцевих скорочень (рис. 1) визначали методом пальпації ділянки серця і аускультацією тонів серця, серцевий ритм – аускультацією, електрокардіографією (Heart Mirror 3D-VET, фірми Innomed, Угорщина) і пульсоксиметрією (Heart Vision, OXYVET) .

Пульсоксиметрія та ЕКГ дослідження
Рисунок 1. Пульсоксиметрія та ЕКГ дослідження

Стан (рівень) кровообігу оцінювали методом тканинної перфузії, після надавлювання пальцем на ясна реєстрували час наповнення капілярів кров’ю. Частоту дихання та її глибину контролювали протягом всього періоду загальної анестезії шляхом спостереження та аускультації, за допомогою стетофонендоскопа визначали характер і силу шумів, що виникають у грудній клітці; пульсовою оксиметрією – насиченість киснем артеріальної крові (рис. 2).

Пульсоксиметрія у самця антилопи Нільгау
Рисунок 2. Пульсоксиметрія у самця антилопи Нільгау

Глибину анестезії визначали шляхом тестування на наявність та активність поверхневих рефлексів у рефлексогенних ділянках. Досліджували рефлекси шкіри – черевної стінки, кремастера, анальний, хвостовий, вінчика і рефлекси слизових оболонок – рогівки (корнеальний), чхальний (фиркання), кашльовий.

Дослідження внутрішньої температури тіла (РТТ) проводили методом ректального вимірювання під час усього періоду толерантності.

Результати досліджень та їх аналіз. При спостереженні за проходженням періоду індукції брали до уваги рухову активність тварин до настання їх повного знерухомлення (табл. 1).

Таблиця 1 – Результати моніторингу загальної анестезії, хв

Показники Перша група (n=5) Друга група (n=5) Третя група (n=5)
Період індукції 22,6±3,55 32,6±8,95 12,2±2,15
Період толерантності 38,8±5,15 28,6±10,73 29,4±2,7
Період відновлення 56±6,75 28,4±8,8 1,2±0,2

У тварин першої групи період індукції проходив по-різному. Антилопи, що були більше лякливими, після першої ж ін’єкції починали бігати по деннику, стрибали на огорожу, що призводило до самотравмування різного характеру. Тому для введення всього об’єму АС та досягнення знерухомлення необхідно було застосувати 5 – 6 “літаючих” шприців.

У тварин другої групи для досягнення седативного ефекту достатньо було застосувати одну ін’єкцію АС “літаючим” шприцом. Коли реєстрували седацію середнього ступеня, можна було обережно підійти до антилопи та у vena saphena ін’єктувати додаткову дозу анестетику, больова реакція при цьому була відсутньою. Знерухомлення наставало повільно. Весь період індукції проходив м’яко, без стадії збудження з меншим ризиком самотравмування.

У тварин третьої дослідної групи період індукції був коротким. На перших хвилинах реєстрували короткочасну стадію збудження, порушення координації рухів, спотикання грудними кінцівками, після чого швидко наставало знерухомлення.

У всіх тварин трьох досліджуваних груп у період індукції спостерігали ознаки атаксії, порушення орієнтації в просторі, тремор м’язів, гіперсалівацію, тахіпное.

При моніторингу анестезованих антилоп (табл. 2), що знаходилися у ІІІ стадії наркозу і дихали самостійно атмосферним повітрям, реєстрували незадовільну оксигенацію тканин, розвиток артеріальної десатурації, сповільнену перфузію, що було свідченням виникнення гіпоксемії, підвищення тонусу симпатичної нервової системи та звуження судин під дією анестетиків. При сатурації < 80%, подавали кисень у режимі 5 л/хв через пластикову трубку поставлену в носові ходи. У подальшому показники серцево-судинної та дихальної системи нормалізувались, що демонструвало ефективність ендогенних компенсаторних механізмів організму.

Таблиця 2 – Клінічні показники антилоп Нільгау у період толерантності.

Показник Группи
I II III
Частота пульсу за 1 хв 64,8±2,6 68±0,75 82,6±3,3
Перфузія тканин, с 1,8±0,2 2,6±0,3 2,2±0,6
Частота дихання 19,2±1,5 17±4,0 16,4±2,15
SpO2, % 88,6±0,68 85,6±4,45 83,2±1,6
Ректальна температура тіла, °С 38,8±0,3 37,8±0,46 38,9±0,25

У тварин першої групи (n=5) на початку періоду толерантності реєестрували тахі- та диспное. ЕКГ дослідженням виявили зменшення тривалості інтервалів PQ і QT, що характерно для синусової тахікардії, а в подальшому при поглибленні наркозу показники ЧСС (64,8±2,6) і ЧД (19,2±1,5) були в межах норми, тривалість перфузії тканин – 1,8±0,2 с. Методом пульсоксиметрії реєстрували зменшення насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем (88,6±0,68%), пульсова крива на дисплеї пульсоксиметра часто була нерівномірною, що свідчило про виникнення аритмії. Протягом всього періоду толерантності рефлекси слизових оболонок (корнеальний, чхальний) були збережені, поверхневі шкірні та глибокі больові рефлекси відсутні. Внутрішня температура тіла була в межах максимальної норми (38,8±0,3°С);

У тварин другої групи (n=5) реєстрували диспное, ЧД (17±4,0), ЧСС була в межах норми (68±0,75). Пульсоксиметрією визначали зменшення насиченості артеріальної крові киснем (85,6±4,45%), сповільнення перфузії тканин (2,6±0,3 с ). ЕКГ дослідження не виявили суттєвих змін в інтервалах PQ і QT, комплексі QRS. Рефлекси слизових оболонок (корнеальний, чхальний) були збережені, поверхневі шкірні та глибокі больові рефлекси відсутні, внутрішня температура тіла була в межах норми (37,8±0,46°С);

У тварин третьої групи (n=5) на початку періоду толерантності реєстрували тахіпное, а в подальшому – брадипное, насиченість артеріальної крові киснем (SpO2) становила 83,2±1,6%, що вказувало на розвиток артеріальної десатурації. ЕКГ дослідженням виявляли синусову тахікардію, показник тканинної перфузії становив 2,2±0,6 с. У подальшому спостерігали погіршення оксигенації тканин ротової порожнини.

У декількох тварин у період толерантності реєстрували гіпертермію, що, на нашу думку, було викликано значною м’язово-руховою та психологічною активністю в період індукції.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

1. Результати досліджень доводять, що антилопи Нільгау належать до тварин, котрих неможливо зафіксувати фізично і які мають високий фактор ризику самотравмування. Деякі тварини, у досліджуваних групах після першого ж пострілу “літаючим” шприцем входили у стан стресу і не зупиняючись бігали по деннику та постійно робили спроби перестрибнути огорожу до настання третьої стадії наркозу.

2. У тварин третьої групи період індукції проходив значно швидше (12,2±2,15 хв), ніж у тварин першої (22,6±3,55) та другої (32,6±8,95) груп, але були більш виражені побічні дії еторфіну на кардіоваскулярну та дихальну системи організму. На початку періоду толерантності була виражена тахікардія, погіршення оксигенації тканин ротової порожнини, а в подальшому спостерігали розвиток брадипное, артеріальної десатурації, сповільнення тканинної перфузії. Такий клінічний стан антилоп вимагав нейтралізації дії еторфіну застосуванням антидоту дипренорфіну. Відновлення відбувалося швидко (1,2±0,2 хв).

3. Пульсоксиметрією було досліджено, що за рівня сатурації < 80% подача чистого кисню в режимі 5 л/хв через трубку, поставлену в носові ходи, відновлювала рівень насиченості артеріальної крові киснем до 90% .

4. При ЕКГ дослідженнях інтервали PQ і ST, комплекс QRS змінювались у фізіологічних межах відповідно до змінн ЧСС.

5. У всіх тварин трьох досліджуваних груп не спостерігали виникнення тимпанії незалежно від дотримання голодної дієти.

6. Характеризуючи перебіг періодів загальної анестезії антилоп, можна зробити висновок, що для швидкого знерухомлення ефективнішою була анестезувальна суміш іммобілону (еторфіну гідро хлорид – 0,02-0,03 мг/кг, ацепромазину малеат – 0,1 мг/кг) і ксилазину – 0,05-0,1 мг/кг маси тіла , але її необхідно нейтралізувати антагоністом еторфіну – дипренорфіном у дозі 0,04 – 0,06мг/кг.

7. Для досягнення седативного ефекту з подальшим поступовим поглибленням наркозу з метою виконання короткотривалих хірургічних операцій або інших лікувально-діагностичних процедур, на нашу думку, краще застосовувати кетамін-ксилазинову анестезію, а саме “хелабрунівську” суміш у дозі 0,01 мл/кг маси тіла.

8. У всіх випадках застосування наркотичних сумішей для загальної анестезії тварин було досягнуто ІІІ стадії наркозу, але перебіг його і тривалість була різною. Це означає, що анестезія антилоп Нільгау залишається дуже ризикованою та відповідальною процедурою.

Література
1. “Дорлинг Киндерсли”. Животные // Большая энциклопедия. – Лондон, Нью Йорк, Мюнхен, 2001. – С. 624.
2. Buch M. Methods of Capture, Handling and Anesthesia // Wild Mammals in Captivity. – 1996. – 25 p.
3. Козачок В.С. Клиническое исследование животных тропиков и субтропиков с основами топографической анатомии. – К.: Изд-во. УСХА, 1991. – 101 с.
4. Hans-Heinrich M.Hatlapa, Henning Wiesner. Die Praxis der Wildtier – immobilization. – Hamburg und Berlin:Verlag Paul Parey, 1982. – 96 p.
5. Goltenboth R., Heinz – Georg Klos Krankheiten der Zoo und Wildtiere. – Berlin: Blackwell Wissenschafts – Verlag, 1995. – 602 p.
6. Власенко В.М., Рубленко С.В. Моніторинг анестезованих тварин: Методичні рекомендації. – Біла Церква, 2004. – 32 с.
7. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін та ін. – Біла Церква, 2004. – 608 с.
8. Іммобілізація оленів кетамін-ксилазином (хелабрунівською сумішшю) – вплив на якість анестезії, кардіоваскулярну та дихальну системи / В.Й.Іздепський, А.А.Марунчин, А.В.Шульга та ін. // Вет. медицина України. – 2006. – № 2. – С. 27 – 28.
9. Марунчин А.А., Іздепський В.Й. Застосування пульсоксиметрії для моніторингу загальної анестезії диких тварин //Вісник Полтав. держ. аграр. акад. – 2005. – № 1. – С. 65 – 68.

Резюме

Общая анестезия антилоп Нильгау (Boselaphus tragocamelus) в условиях Киевского зоопарка.

А.Толстоухов, А. Шульга, А. Марунчин и др.

Изучали пригодность анестезирующих смесей (АС) (кетамин-ксилазин, иммобилон-ксилазин) для наркоза антилоп Нильгау. Было исследовано 15 животных, содержащихся в зоопарке. Оценено влияние АС на кардиоваскулярную и дыхательную систему организма животных. Определяли качество анестезии, регистрировали время индукции, толерантности и восстановления. Результаты исследований показывают, что АС изменяют сердечно-сосудистые и дыхательные параметры, которые могут соответствующим образом компенсироваться эндогенными регуляторными механизмами и не вызывают серьёзных клинических осложнений у здоровых животных.

Summary

General anaesthesia on antelope Nylgau (Boselaphus tragocamelus) under the conditions of Kyiv zoo.

A. Tolstoukhov, A. Shulga, A.Marunchyn and others.

The usefulness of anaesthetic mixtures (AM) (ketamin-xylazin, immobilon-xylazin) for anaesthesia on antelope Nylgau was investigated. Fifteen animals that are kept in the zoo were studied. The influence of AM on cardiovascular and respiratory systems of the animals organisms was investigated, the quality of anaesthesia was defined. The time of induction, tolerance and recovery was registered. The results of investigation show that AM changes cardiovascular and respiratory rates which can be accordingly compensated with the help of endogenic regulatory mechanisms and don’t cause serious clinical complications in the healthy animals.



 
Другие интересные ресурсы
голодный пес hungrydog.ru
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика