Форум главная страница
 
 
АКТИНОМІКОМА У САМЦЯ ІГУАНИ (Iguana iguana). КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

Андрій Марунчин, кандидат ветеринарних наук, Київський зоопарк
Ірина Калиновська, кандидат ветеринарних наук, доцент НАУ
Олена Ложкіна, завідувач патоморфологічним відділом ЦДЛВМ
Олексій Толстоухов, Анатолій Шульга, лікарі ветеринарної медицини, Київський зоопарк
Сеєдзавош Аббасзаде, магістр ветеринарної медицини

УДК
Секція: Незаразна патологія. Мікози, мікотоксикози

Описано випадок актиномікоми у самця зеленої ігуани. Застосована комплесна методика діагностування утворення, що включала клінічне, рентгенологічне, ультразвукове та гістологічне дослідження. Відображена схема загального наркозу і моніторингу анастезованої тварини, результати хірургічного лікування та гістологічних досліджень.

Ключові слова: ігуана, актиномікоз, діагностика, лікування

Актиномікоз – хронічне інфекційне захворювання, яке реєструється досить широко в усьому світі, і характеризується утворенням локалізованого припухання з нагноєнням, формуванням абсцесу, фіброзом тканини [1, 2]. Збудником актиномікозу є анаеробний променистий гриб роду Actinomyces, який уражує головним чином тварин (велику рогату худобу, синей, овець кіз), рідше – людей [3,4]. Збудники хвороби живуть у грунті, шлунково-кишковому тракті багатьох тварин, на злакових рослинах [3-5]. У людей вони входять до складу нормальної мікрофлори порожнини рота, шлунково-кишкового тракту, верхніх дихальних шляхів [3, 4]. Актиноміцети не можуть проникнути через здорові тканини. Для того, щоб вони стали патогенними повинні бути певні передумови (наприклад порушення цілісності слизової оболонки, шкіри) [6].

У вітчизняній ветеринарній літературі зустрічаються лише поодинокі повідомлення із зоопарків про те, чи інше захворювання, але зовсім не описані випадки пухлин та пухлиноподібних утворень у рептилій, не відображені схеми загального знеболення та методики хірургічного лікування, не опубліковані матеріали щодо гістологічних досліджень.

Метою нашого дослідження було діагностування і лікування пухлиноподібного утворення у самця ігуани (Iguana iguana).

Об’єкт і методи дослідження. Об’єктом дослідження був самець зеленої ігуани віком 13 років, масою тіла 8,2 кг, довжиною 1,5 м. Протягом чотирьох місяців у нього спостерігали припухлість з лівого боку у ділянці шиї та нижньої щелепи, розміри якої збільшувалися. Попередню діагностику даного утворення проводили шляхом пальпації, ультразвукового та рентгенологічного досліджень, після чого було проведено оперативне лікування і для встановлення діагнозу – гістологічне дослідження.

При пальпації визначали локалізацію, розміри, рухомість та щільність тканини.

Ультразвукове дослідження проводили за допомогою приладу Aguila датчиком 5,0 MHz. Для рентгенологічного дослідження використали апарат рентгенівський діагностичний переносний 10Л6-01, при цьому на кнопці керування висталяли 60 кВ та 25 мА с. Відстань від діафрагми рентгенівського апарату до радіографічної касети складала 70 см.

Для проведення хірургічного лікування застосували загальну анестезію 10% -ним розчином кетаміну гідрохлориду у дозі 50 мг/кг маси тіла [7]. У період хірургічної толерантності застосували ендотрахеальну трубку для постійного надходження атмосферного повітря або термінової подачі кисню до легень.

Моніторинг анестезованої рептилії під час операції проводили за допомогою електрокардіографу Heart Mirror 3D-VET, пульсоксиметру Heart Vision, OXYVET, методом термометрії та спостереженням за активністю рефлексів.

Хірургічну операцію проводили за методикою пошарового роз’єднання тканин із застосуванням високочастотного електрохіругрічного приладу EXBA-350M/120Б “Надія-2”. Рану закрили вузлуватим швом ниткою “Vicryl”.

Для гістологічного дослідження вирізали шматочки видаленого утворення завтовшки 2 мм, враховуючи структуру тканини. Шматочки вміщували у пластикові касети і заливали у парафін за допомогою автомату карусельного типу STP – 120. Зрізи завтовшки 5 мкм фарбували гематоксиліном та еозином і за Ван Гізон [8].

Результати досліджень та їх обговорення. Пальпаторно встановлено, що припухлість розташована під шкірою зліва у вентральній ділянці шиї та кута нижньої щелепи. Вона нерухома, щільної консистенції, яйцеподібної форми і має значні розміри (6,0 х 5,0 см). Ультразвукове дослідження показало, що вона представлена гетерогенною з ехогенними ділянками щільною тканинною масою (рис.1)

Ультрасонограма утворення Рентгенограма утворення
Рисунок 1 - Ультрасонограма утворення Рисунок 2 - Рентгенограма утворення

На рентгенівському знімку припухлість виглядала однорідною (рис. 2).

Під час анестезії ігуани період індукції тривав протягом 30 хв. При цьому спостерігали короткочасну стадію збудження та поступове поглиблення наркозу.

Під час моніторингу анестезованої рептилії насиченість киснем артеріальної крові була в межах норми (93,0±2,6), спостерігали пригнічення глибоких больових рефлексів, що дало можливість провести оперативне втручання, зменшення частоти дихання (до 12± 2 рухів на хвилину) та частоти серцевих скорочень (до 35±5 ударів на хвилину), сповільнення тканевої перфузії.

Хірургічна операція підтвердила, що утворення розташоване під шкірою зліва в ділянці основи шиї та кута нижньої щелепи (рис.3). Воно складається із товстостінної капсули та крихкого гетерогенного вмісту.

Після хірургічного лікування фізіологічні функції тварини відновилися вже на другий день. Операційна рана загоювалась добре без ознак набряків і нагноєння. На 20-й день після операції в місці хірургічного доступу залишався лише рубець незначної щільності.

Пальпаторне дослідження ігуани
Рисунок 3 – Пальпаторне дослідження ігуани.

Гістологічними дослідженнями встановлено, що стінка капсули утворена щільною колагеновою сполучною тканиною, яка в окремих ділянках проросла між скелетними м’язами (рис.4).

Гістопрепарат. Периферична частина капсули утворення. Гематоксилін та еозин
Рисунок 4 – Гістопрепарат. Периферична частина капсули утворення. Гематоксилін та еозин, об.х20.

У периферичній і центральній ділянках капсула бідна на клітини, серед яких реєструються лише представники фібробластичного ряду та поодинокі лімфоцити. Навколо кровоносних судин капсули спостерігається проліферація лімфоїдних клітин, плазматичних клітин, гістіоцитів, нейтрофілів та значної кількості еозинофілів (рис.5). Останні виявляються і в просвіті розширених кровоносних та лімфатичних капілярів.

Гістопрепарат. Капсула утворення. Гематоксилін та еозин Гістопрепарат. Гігантські клітини у внутрішній частині капсули. Гематоксилін та еозин
Рисунок 5 – Гістопрепарат. Капсула утворення. Гематоксилін та еозин, об.х20. Рисунок 6 – Гістопрепарат. Гігантські клітини у внутрішній частині капсули. Гематоксилін та еозин, об.х40.

Кількість усіх зазаначених видів клітин у внутрішній частині капсули значно більша. Серед них виявляються епітеліоїдні та гігантські клітини (рис. 6). Трапляються поодинокі вузлики з друзами гриба, забарвленими у рожевий колір і розташованими радіально у вигляді променів. Вони оточені молодою грануляційною тканиною (рис.7).

Гістопрепарат. Друзи гриба у внутрішній частині капсули актиномікоми. Гематоксилін та еозин Гістопрепарат. Вміст гранульоми: вузлик, з друзами гриба в центрі. Гематоксилін та еозин
Рисунок 7 – Гістопрепарат. Друзи гриба у внутрішній частині капсули актиномікоми. Гематоксилін та еозин, об. х 10 Рисунок 8 – Гістопрепарат. Вміст гранульоми: вузлик, з друзами гриба в центрі. Гематоксилін та еозин, об.,х40

Вміст видаленого утворення – еозинофільна маса, що містить переважно некротизовані клітини, базофільні колонії бактерій, петрифікати, а також велику кількість вузликів, оточених пучками колагенових волокон та клітинами фібробластичного ряду. В центрі вузликів виявляються друзи гриба (рис.8).

Описана гістологічна картина характерна для актиномікозу [1, 3, 5].

У нашому випадку актиномікома була локалізована у найбільш типовому для неї місці – у ділянці шиї [9, 10]. За повідомленнями лікарів гуманної медицини, шийно-лицьова форма актиномікозу реєструється у 50% випадків, грудна – у 15%, а черевна – у 20% [6]. Шийно-лицьова форма може нагадувати злоякісну пухлину шиї і голови, хронічне гранульоматозне ураження (як наприклад при туберкульозі чи грибковій інфекції) [11].

Розглянутий випадок показує, що актиномікому (актиномікотичну гранульому) слід мати на увазі при діагностуванні будь-яких хронічних запальних утворень, особливо в ділянці шиї та голови.

Висновки

1. Результати дослідження свідчать про те, що застосована методика діагностики була інформативною, а хірургічне лікування мало позитивний результат. Операційна рана загоювалась добре без ознак набряків і нагноєння. На 20-й день після операції залишався лише незначної щільності рубець по місцю хірургічного доступу. Фізіологічні функції тварини відновились вже на другий день.

2. Під час моніторингу анестезованої рептилії спостерігали артеріальну десатурацію, пригнічення всіх больових рефлексів, зменшення частоти дихання та частоти серцевих скорочень, сповільнення тканевої перфузії, що мало можливість самостійно відновитися, після закінчення подачі анестетику за рахунок ендогенних компенсаційних механізмів організму.

3. Гістологічними дослідженнями встановлено, що видалене утворення є актономікомою.

Література
1. Боль К.Г., Боль Б.К. Основы патологической анатомии сельскохозяйственных животных.- Москва: Сельхозгиз, 1954.- 606 с.
2. The Merc manual of Diagnosis and therapy. Section 13, infectious diseases. Chapter 157, Bacterial diseases. Actinomycosis.
3. Шлопов В.Г. Патологічна антомія.- Вінниця: Нова книга, 2004.- 768с., іл.
4. Case report. Scalp actinomycosis mimicking soft tissue mass /V.Kalioras, L.Thanos, S.Mylona et al. //Dentomaxillofacial Radiology.- 2006.- 35.- P.117-118.
5. Спесивцева Н.А. Микозы и микотоксикозы животных.- М.: Сельхозгиз, 1960.- 455.
6. Bennhoff DF. Actinomycosis diagnostic and therapeutic considerations and review of 32 cases /Laryngoscope.- 1984.- 94.- P. 1198-1217 [Medline].
7. Марунчин А.А., Шульга А.В. Дистоция у обыкновенных игуан // VETZOO profy. – 2005. – №2. – С. 36 – 38.
8. Горальський Л.П., Хомич В.Т., Коноський О.І. Основи гістологічної техніки і морфофункціональні методи дослідження у нормі та при патології. – Житомир: Полісся, 2005. – 288 с.Beradi RS. Abdominal actinomycosis //Surg Gynecol Obstet.- 1979.- 149.- P. 257-266.
9. Cranial and intracranial actinomycosis /Sundaram C, Purohit AK, Prasad VS et al.//Clin Nauropathol.- 2004.- 23.- P.173-177.
10. Allen HA 3rd , Scatarige JC, Kim MH. Actinomycosis: CT findings in six patients //AJR Am J Roentgenol.- 1987 Dec.- 149 (6).- P. 1255-1258.
11. Nagler R., Peled M., Laufer D. Cervicofacial actinomycosis: a diagnostic challenge //Oral Surg Med Oral Pathol Oral Radiol Endod.- 1997.- 83.- P. 652-656. [CrossRef] [Medline]

Summary

ACTINOMYCOMA IN IGUANA MALE (Iguana iguana). CASE REPORT.

A.Marunchyn, I.Kalynovska, O.Lojkina, O.Tolstoukhov, A.Shulga, S.Abbaszade

The case of actinomycoma in green iguana male is described. The complex methodic of diagnose, including clinical evaluation, X-ray, ultrasonography and histological investigation was applied. The scheme of total narcosis and animal monitoring during anesthesia as well as the results of surgery and histology are represented.

Key words: iguana, actinomycosis, diagnose, treatment



 
Другие интересные ресурсы
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика