Форум главная страница
 
 
Вивчення патології печінки у диких тварин ряду хижих (Carnivora).
Мультицентрична біліарна цистаденома у левів (Panthera leo)

А.А. Марунчин, кандидат ветеринарних наук, головний лікар ветеринарної медицини
М. О. Сап’яненко
, провідний лікар ветеринарної медицини Національний цирк України, м. Київ
С. С. Аббасзаде, магістр ветеринарної медицини
А. В. Шульга, лікар ветеринарної медицини клініка «Універсальна ветеринарна допомога», м. Київ
В. В. Кобилінський, завідувач відділу ветеринарної медицини Київського зоопарку
О. В. Ложкіна, завідувач науково-дослідного патоморфологіного відділу ДНДіЛДВСЕ, м. Київ.

Клініка «Універсальна ветеринарна допомога», м. Київ, Україна

УДК 619: 616.36.- 006:599.742.711

Описано клінічний випадок захворювання левів на мультицентричну біліарну цистаденому. Дана патологія досліджена та описана в Україні вперше. Коротко відображено методику та результати клінічних, гематологічних, морфологічних досліджень.

Актуальність досліджень та розкриття теми.

В сучасних умовах у зв’язку з втіленням у практику ветеринарної медицини нових методів лабораторної та інструментальної діагностики, все більше виявляються субклінічні форми патології печінки, в т.ч. доброякісні та злоякісні пухлини, кісти, ехінококоз тощо [8, 9]. Щодо саме диких тварин (леви, тигри, ведмеді, вовки та ін.), які утримуються в штучно створених умовах (зоопарки, заповідники тощо), то вони здебільшого приховують симптоми захворювання, аж поки не з’являться виразні клінічні ознаки важкої патології. Пояснюється це особливою видовою чутливістю тварин до стресу та їх поведінкою. Тому, як свідчить практичний клінічний досвід, лише впровадження планової диспансерної програми, дає реальну змогу виявити відхилення від норми, ще на ранніх етапах розвитку хвороби. Дослідження тварини, зрозуміло, проводиться під загальною анестезією [11].

На відміну від природних умов, хижі в штучно створених умовах утримуються як правило на обмежених територіях і в приміщеннях, що й відповідно зумовлює надлишкове накопичення вірусних, бактеріальних, паразитарних та інших чинників, які уражають в організмі тварин в першу чергу систему травлення, а особливо печінку. Саме тому продовжує залишатись актуальним дискусія щодо адекватних умов утримання та раціональної годівлі тварин.

Взагалі печінка є одним з декількох органів, що здатен регенеруватися після пошкодження. Вона бере участь у підтримці гомеостазу як орган, який забезпечує енергетичні і пластичні вимоги організму та виконує захисну й дезінтоксикаційну функції. У ній постійно проходить процес знезаражування екзо- та ендотоксинів, які потрапляють в організм з неякісними кормами (йдеться в першу чергу про хімічні токсини, канцерогени та залишки лікарських засобів у м’ясі чи субпродуктах). Зважаючи на це вона легко вразлива і її пошкодження викликають порушення метаболізму, процесів дезінтоксикації, імунної відповіді. Отже, при порушенні детоксикації виникають деструктивні зміни в гепатоцитах, а далі і їхня загибель. Так само відбувається і при вірусному ураженні, коли при гепатиті одночасно руйнується велика кількість гепатоцитів, які не елімінуються макрофагами та лімфоцитами. Утворюється значна кількість денатурованих білків, гаптенів і нових білків в результаті реплікації вірусів зі зміненими антигенними детермінантами, на котрі власні Т-лімфоцити формують первинну імунну відповідь [10].

Загалом процеси та механізми руйнації гепатоцитів і імунна гепатотоксичність глибоко вивчаються, що дає можливість зрозуміти патологічний стан та застосувати адекватну терапію, хоча проведення останньої у хижаків досить ускладнено.

Методи оцінки функціонального стану печінки.

Дослідження функції печінки необхідне в першу чергу для оцінки тяжкості ураження, подальшого визначення прогнозу захворювання і можливості компенсації функцій печінки в період терапії і після неї [10]. На відміну від дрібних домашніх тварин (собаки, коти), у диких проведення резекції органу з позитивними результатами не описано. Хоча в клінічній практиці зустрічаються кісти і абсцеси печінки, доброякісні та метастатичні пухлини, паразитарні ураження органу.

Основні біохімічні показники крові, що характеризують функціональний стан печінки.

Концентрація білірубіну та активність лужної фосфатази підвищуються при холестазі і в меншій мірі при первинній поразці гепатоцитів.

Гама-глутамілтранспептидаза (ГГТ) – активність зростає при холестатичному і паренхіматозному ураженні печінки. При холестазі ГГТ підвищується паралельно з лужною фосфатазою, а при метастатичному ураженні ГГТ підвищується частіше, ніж лужна фосфатаза.

Трансамінази – аспартатамінотрансфераза (мітохондріальний фермент АСТ) – активність ферменту підвищується при гострому пошкодженні паренхіми печінки та інших органів (міокард, нирки, скелетні м’язи); аланінамінотрансфераза (АЛТ) – підвищення більш специфічно для ураження саме паренхіми печінки.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) – значне підвищення активності спостерігається при пухлинах печінки.

Альбумін – зниження концентрації свідчить про зменшення білковосинтетичної функції печінки.

Фібриноген – білок гострої фази. Концентрація зростає при гострому запаленні печінки. При хронічному перебігу гепатиту зазвичай знижується.

Зростання протромбінового часу характеризує дифузні ураження паренхіми органу різної етіології.

Підвищення концентрації альфа 2-глобуліну, бета-глобуліну, гама-глобуліну відмічають при різноманітних ураженнях печінки, в т.ч. холестазі.

Сечовина – зниження її концентрації вказує на пригнічення синтезу сечовини в гепатоцитах з амінокислот.

Амінокислоти (метіонін, фенілаланін, тирозин) – їх концентрація зростає при всіх патологіях органу.

Жовчні кислоти – високочутливий індикатор запального процесу печінки, дозволяє оцінити її функцію виділення і наявність порто-системного шунтування крові.

Глюкоза – зниження може вказувати на фульмінантну печінкову нестачу та некротичні процеси паренхіми.

Власні дослідження

Метою роботи було застосування гематологічного, ультразвукового та гістологічного дослідження під час лікування левів з ознаками кахексії не встановленої етіології.

Матеріали та методи досліджень. Роботу виконували на трьох левах (2 самки, 1 самець) віком 14 років масою тіла приблизно 170–200 кг. У тварин протягом двох років спостерігались розлади травлення (діарея, рвота, анорексія). При застосуванні комплексної симптоматичної терапії протизапальними засобами, гепатопротекторами, імуномодуляторами, вітамінами загальний клінічний стан покращувався та стабілізувався. Протягом останніх 6-ти місяців життя поступово з’явились ознаки кахексії та порушення координації рухів.

Для проведення діагностичних досліджень кожній тварині застосували загальну анестезію «Хелабрунівською сумішшю» у дозі 3 мл на тварину [11].

Моніторинг анестезованих тварин здійснювали спостереженням за самостійним диханням та його характером, пальпацією ділянки серця та пульсу, аускультацією тонів серця, електрокардіографією, пульсоксиметрією, тонометрією (сфігмоманометром).

Ультразвукове обстеження органів черевної порожнини проводили ультразвуковим сканером Aguila. Печінку сканували конвексним датчиком 3,5–5 МГц у різних доступах (сагітальному, фронтальному, косому) (рис.1, 2).

УЗД печінки у самця лева
Рис. 1. УЗД печінки у самця лева
Сканування печінки у левиці косим доступом
Рис. 2. Сканування печінки у левиці косим доступом

Для отримання інформації про функціональний стан органів і систем провели гематологічні дослідження.

Результати клінічних досліджень

У процесі проведення загальної анестезії індукція в наркоз проходила до 25-ти хвилин, відмічалась виразна салівація, виникала рвота (декілька разів). Стадія збудження не проявлялась, анестезована тварина поступово входила в глибоку стадію наркозу. Перебіг останнього характеризувався дис- та брадипное, виразною артеріальною гіпоксемією, брадиаритмією, гіпотонією, повною міорелаксацією, не критичною гіпотермією. Пробудження наставало самостійно.

При виявленні уражень печінки ультразвуковим сканером зосереджували увагу на їх кількості, локалізації, розмірах, контурах, товщині капсули, однорідності структури, ехогенності та наявності акустичних артефактів.

У всіх трьох досліджуваних тварин печінка була збільшена, кісти представлені анехогенними локальними та дифузними утвореннями різноманітної форми і розміру, окремі мали чітко визначену тонку або потовщену капсулу (рис. 3, 4).

Ехограма локальних простих кіст з тонкою капсулою
Рис. 3. Ехограма локальних простих кіст з тонкою капсулою
Ехограма дифузних кіст без чітких контурів
Рис. 4. Ехограма дифузних кіст без чітких контурів

Гематологічні дослідження виявили прискорення ШОЕ, помірну лейко- та тромбоцитопенію, анемію, подовження протромбінового часу, зниження вмісту загального білка. Вміст білірубіну був підвищений переважно за рахунок прямої фракції в 4–10 разів, активність трансаміназ підвищена в 4–5 разів.

Результати секційних та гістологічних досліджень

У трьох досліджуваних тварин були знайдені однакові патологоанатомічні зміни: гепатомегалію, паренхіма печінки гіперемійована та пронизана чисельними мультикамерними кістами. Розмір варіював від квасолі до курячого яйця, за формою – від видовженої до півкуль. Кісти містили ледь тягучу рідину жовтого кольору (рис. 5–7). Гістологічні дослідження вказують на атрофію паренхіми печінки внаслідок компресії. Присутня зерниста дистрофія клітин печінки, фіброз. Гістологічні картини наведені на рис. 8, 9.

Ураження паренхіми печінки полікістозом
Рис. 5. Ураження паренхіми печінки полікістозом
Локальні кісти печінки
Рис. 6. Локальні кісти печінки
Дифузні кісти в паренхімі печінки
Рис. 7. Дифузні кісти в паренхімі печінки
Стінка кісти біля поверхні печінки. Ізопризматичний епітелій покритий сполучною тканиною. Прилегла паренхіма печінки покрита серозною оболонкою.
Рис. 8. Стінка кісти біля поверхні печінки. Ізопризматичний епітелій покритий сполучною тканиною. Прилегла паренхіма печінки покрита серозною оболонкою.
Центр мультикамерної кісти. Зливна перегородка сполучної тканини із залишками паренхіми печінки
Рис. 9. Центр мультикамерної кісти. Зливна перегородка сполучної тканини із залишками паренхіми печінки

Обговорення та висновки

За даними окремих дослідників [1, 2, 4], непаразитарні кісти печінки мають ембріональну етіологію і є наслідком запальних процесів у жовчних шляхах в ембріогенезі. Також у деяких публікаціях [7] автори висловлюють думку про подібність кістозу печінки ведмедів і левів з цистаденомою у домашніх котів. За даними [5, 6], усі кісти можуть бути джерелом походження цистаденом.

Результати, отримані при дослідженні описаних тварин, вказують на те, що поряд із кістозним ураженням печінки виникла дегенерація та переродження паренхіми, що призвело до розвитку важкої печінкової недостатності та інтоксикації, яка спричинила подальший розвиток кахексії. Необхідно брати до уваги те, що прості поодинокі кісти печінки (біліарні цистаденоми) не викликають клінічних симптомів захворювання. Підтвердження про спадковість патології може свідчити те, що всі три тварини були з одного приплоду відповідно й одного віку.

При виявленні кіст печінки необхідно здійснювати диференціацію з іншими подібними захворюваннями і в першу чергу ехінококозом, альвеококозом, кістозною аденокарциномою біліарної системи тощо [3].

Резюме

Изучение патологии печени у диких животных отряда хищных (Carnivora). Мультицентричная билиарная цистаденома у львов (Panthera leo).

А. А. Марунчин, М. А. Сапьяненко, С. С. Аббасзадэ и др.

В статье отображен клинический случай заболевания львов мультицентричной билиарной цистаденомой. Данная патология исследована и описана в Украине впервые. Кратко охарактеризована методика и результаты клинических, гематологических, морфологических исследований.

Summary

Studying of the pathology of the liver in wild animals. Multicentric biliary cystadenoma of the lions.

А. А.Marunchyn, M. O. Sapyanenko, S. Abbaszadeh, etc.

Clinical case of multicentric biliary cystadenoma of lions is described and studied for the first time in Ukraine . The methods and the results of clinical, hematological and morphological researches are shortly represented.

Література

1. Adler R Wilson DW. Biliary cystadenoma of cats. Vet Pathol 1995;32:415-8.

2. Devin P and Ucci AA. Biliary cystadenoma arising in a congential cyst. Hum Pathol1985; 16:92-4.

3. Ishak KG, Willis GW, Cummins SD and Bullock AA. Biliary cystadenoma and cystadenocarcinoma. Report of 14 cases and review of the literature. Canser 1977; 39:322-38.

4. Kelly R. The liver and biliary system. In: Jubb KVF, Kennedy PC and Palmer N (Eds) Pathology of domestic animals 4th Ed Academic Press 1993; 319-406.

5. Popp JA. Tumors of the liver, gall bladder, and pancreas. In: Moulton JE (Ed) Tumors in domestic animals 3rd Ed University of California Press 1990; 436-57.

6. Post G and Patnaik AK. Nonhematopoietic hepatic neoplasms in cats: 21 cases (1983-1988). J Am vetMed Ass 1995; 201; (7): 1080-2.

7. Skrodzki M, Kattinger P und Trautvetter E. Polyzystische Veranderungen in leber, Niere, Pankreas und Bornchialdrusen bei einer Perserkatze. Kleintierpraxis 1992; 37:599-605.

8. Stebbins KE. Polycystics disease of the kidney and liver in an adult Persian cat. J Comp Pathol 1989; 100(3):327-30.

9. Trout NJ, Berg RJ, McMillan MC, Schelling SH and Ullman SL. Treatment of hepatobiliary cystadenomas in cats: Five cases (1988-1993). J Am Vet Med Ass 206(4): 505-7.

10. Диагностика и терапия внутренних болезней животных (Аквариум). Кондрахин И.П. Левченко В.И. 830 стр.

11. Марунчин А.А. Загальне знеболення диких тварин: навчальний посібник / А.А.Марунчин, В. Й. Іздепський. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2010. -224с.



 
Другие интересные ресурсы
рабочие перчатки хб с пвх оптом производство
 
Статьи различных тематик
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

 
 
Яндекс.Метрика